Олійні фарби – різновид групи лакофарбових продуктів, де в якості сполучної речовини, що утримує частинки пігменту разом і забезпечує їх зчеплення з поверхнею, використовується оліфа або висихаюча рослинна олія. Це відрізняє її від інших видів фарб, таких як акрилові, де сполучною речовиною є акрилова полімерна емульсія, або акварельні, де використовується гуміарабік.
Фарбують олійну фарбу у колір порошкові пігменти природного (охра, умбра) чи штучного (кадмій, кобальт) походження. Для регулювання її густоти та очищення від неї інструментів застосовуються розріджувачі та розчинники: уайт-спірит, скипидар, пінен (очищений скипидар). Саме ці речовини ідеально підходять для вирішення проблеми – коли загусла олійна фарба чим розбавити її.
Для поліпшення властивостей у олійну фарбу додають різні речовини:
- пластифікатори – для надання еластичності;
- воски – для матування;
- сикативи – для прискорення висихання.
Олійні фарби мають такі основні переваги – покриваність, світлостійкість та довговічність. Ці плюси використовують у образотворчому та декоративно-ужитковому мистецтві, у реставраційних роботах, у малярних роботах на будівництві або при ремонті, для побутових потреб.
Олійні фарби – сорти:
- Будівельні – фасадні та інтер’єрні – застосовуються для захисту від корозії та гниття, а також для декорування різних поверхонь (дерево, метал, бетон). Фасадний різновид відрізняється від інтер’єрної тим, що він призначений для експлуатації в агресивних умовах, і є більш стійким до УФ-випромінювання, перепадів температур і вологості. Як сполучна речовина в будівельних олійних фарбах використовується оліфа. Сьогодні незмінним попитом користуються фарба МА-15, емаль ПФ-115 та ґрунтовка ГФ-021. Вони універсальні, і застосовуються і для зовнішніх, і для внутрішніх робіт.
- Спеціальні – розроблені для вузькоспеціалізованих завдань:
- суднові – для захисту корпусів суден від дії морської води:
- дорожні – для розмітки доріг, стійкі до стирання та хімічних речовин:
- для дерева (просочування, морилки, лазурі) – для захисту деревини від вологи, гниття та комах;
- друкарські – для друку, відрізняються швидким висиханням і високою покриваючою здатністю;
- консерваційні – для захисту металевих виробів від корозії під час зберігання та транспортування.
- Художні – використовуються у станковому та монументальному живописі, у декоративно-ужитковому мистецтві: розпис по дереву, металу, кераміці та інших матеріалах, у реставраційних роботах.
На відміну від будівельних та спеціальних різновидів, які призначені для захисту поверхонь, і зазвичай містять менш якісні пігменти та добавки, масляні фарби для малювання виготовляються з особливою увагою до якості пігментів, сполучних та інших компонентів, щоб забезпечити довговічність та виразність творів мистецтва.
Чим розбавити олійні фарби в домашніх умовах: чому не водою?
Всі знають, що в олійну фарбу воду не додають. Однак деякі переконуються в цьому, лише припустившись своєї помилки. Якщо розбавити її водою, то станеться:
- По-перше, погіршення адгезії.
Фарба не зможе нормально зчепитися з поверхнею, на яку наноситься. Покриття буде неміцним, почне відшаровуватись, розтріскуватись, лущитись. - По-друге, зміна кольору та фактури. Розведення водою може призвести до непередбачуваних змін кольору та фактури фарбового покриття. Воно може стати тьмяним, неоднорідним та втратити свої захисні властивості.
- По-третє, корозія.
Якщо олійна фарба використовується для захисту/фарбування металу, то таке забарвлення прискорить або стане причиною розвитку корозії.
Добре перемішана з водою олійна фарба, навіть за допомогою потужного будівельного міксера, відразу після закінчення емульгування починає розпадатися на 2 шари. Олія піднімається нагору, вода опускається вниз. При цьому олійний шар незворотньо втрачає усі свої якісні характеристики.
Навіщо розбавляють олійні фарби?
Додавання в олійну фарбу розріджувача – важливий процес, який застосовується не лише у художній сфері, а й у будівництві, ремонті, промисловості та побуті. Він дозволяє досягти різних ефектів і вирішити ряд технічних завдань:
- регулювати консистенцію;
- покращити адгезію;
- змінити час висихання;
- створювати оптичні ефекти у живопису.
Розведення вирішує проблеми загусання, труднощі з нанесенням, покращує зчеплення з поверхнею, запобігає розтріскуванню, дозволяє досягти лесування в живописі, рівномірно покривати великі площі інтер’єрів, виконати глибоке просочення деревини.
Але додавати в олійну фарбу багато розріджувача не рекомендується. Це може призвести до втрати її покриваючої здатності та погіршення якості покриваючої плівки. Самі ж по собі розріджувачі та розчинники застосовуються для очищення та знежирення пензликів, малярних інструментів, інших поверхонь та пристроїв, деталей та механізмів.
Чим можна розбавити олійні фарби? Це насамперед залежить від їх різновиду.
Чим можна розбавити олійну фарбу для малювання?
Багато художників-початківців панікують з приводу наукової сторони підходу до питання чим розбавити олійну фарбу. Але до цього процесу слід ставитися так само творчо, як і до самого малювання. Розбавити олійні фарби для живопису та реставрації можна наступними продуктами:
- Уайт-спірит деароматизований (гамсол).
Ідеальний для новачків, для малювання підмальовок, для очищення пензлів і палітр, так як доданий в олійну фарбу, він швидко випаровується. - Пінен або терпені (скипидар тонкого очищення).
При додаванні в олійну фарбу робить її менш насиченою та менш густою. Пінен знижує їхній блиск, надаючи матовості. Згодом дає легку жовтизну. - Лляна олія.
Робить олійну фарбу, а саме її висохлий шар, більш блискучим і прозорим. Продовжує час висихання, що дозволяє досягти потрібних переходів кольорів. Після висихання дає стійку та еластичну плівку.
В даний час, в олійну фарбу для живопису додають розріджувачі без запаху: деароматизований уайт-спірит та терпені. Звичайні скипидар та уайт-спірити через свою токсичність у малюванні сьогодні застосовуються рідко. Крім цього неочищений скипидар змушує художню олійну фарбу згодом жовтіти та змінювати свою структуру (осмолятися).
Види розріджувачів, які хоч і трохи, але справляються з повністю засохлою художньою олійною фарбою: розріджувач №1 (50% скипидар + 50% уайт-спірит), розріджувач №2 (уайт-спірит), розріджувач №3 «Трійник» (скипидар) + лляна олія + дамарний лак), розріджувач № 4 (пінен – очищений скипидар).
Чим розбавити олійні фарби, які належать до будівельного виду?
Для розведення будівельної (фасадної, інтер’єрної) олійної фарби використовують:
- Розчинник для фарби та лаку (база: уайт спірит).
Універсальний розчинник. Може використовуватися як для внутрішніх, так і для зовнішніх робіт. Відносно нетоксичний, має слабкий запах, але може повільно випаровуватися. - Уайт-спірит.
Універсальний розчинник, підходить для більшості олійних та алкідних фарб та лаків. Може використовуватися для внутрішніх та зовнішніх робіт. Доступний за ціною, відносно нетоксичний, але має різкий запах. - Уайт-спірит Plus.
Покращений уайт-спірит з добавками, які покращують його розчинну здатність та прискорюють висихання ЛФМ. - Уайт-спірит деароматизований (без запаху).
Аналогічний звичайному уайт-спіриту, але не містить ароматичних вуглеводнів, тому не має запаху, і коштує дорожче звичайного аналога. - Оліфа натуральна.
Натуральний розчинник на основі рослинних олій. Використовується для розбавлення тільки тих фарб, основа яких – оліфа. Екологічно чистий продукт. Може довго сохнути. - Оліфа Оксоль.
Комбінований розчинник, що містить рослинну олію, уайт-спірит та сикатив (речовина, що прискорює висихання). Використовується при зовнішніх та внутрішніх роботах. Оксоль прискорює висихання фарби, але дає різкий запах. - Сольвент.
Сильний розчинник, підходить для розбавлення фарб, а також для очищення інструментів. Рекомендується для зовнішніх робіт. Токсичний, має різкий запах. - Бензин-Калоша за ТУ.
Розчинник, який використовується для розбавлення деяких видів олійних фарб та для очищення інструментів. Може використовуватися для зовнішніх робіт. Доступний за ціною, але токсичний та має різкий запах. - Бензин-Калоша універсальна.
Аналогічний бензину-Калоша за ТУ, але має покращені характеристики, тому коштує дорожче.
Такі розчинники, як бутилацетат, етилацетат, ортоксилол та метилацетат 70%, можна застосовувати для деяких олійних фарб. Але робити це треба вкрай обережно, додаючи їх потроху, і суворо дотримуватися техніки безпеки, оскільки вони токсичні та мають різкий запах.
Дорогі відомі бренди, що виробляють лакофарбові матеріали, пропонують розріджувачі з фірмовими комбінованими складами. Але це не означає, що потрібно застосовувати тільки їх. Їхню продукцію можна сміливо розбавляти будь-яким із перелічених у списку розчинників.
Важливо! Допустима кількість розріджувача для олійних фарб – не більше 5-10% від маси фарби.
При додаванні розріджувача в олійну фарбу, яка буде використовуватися для фарбування всередині приміщення, і при роботі з нею безпосередньо, важливо дотримуватися вказаної виробником техніки безпеки. Порушення може призвести до отруєння парами розріджувача. Навіть вдихання випарів, що ні чим не пахнуть, деароматизованого уайт-спіриту, пінену або терпені (скипидару тонкого очищення) можуть викликати кашель, першіння в горлі, утруднене дихання, а тривалий вплив призвести до головного болю, запаморочення, слабкості.
Чим розбавити засохлу олійну фарбу?
На жаль, але повністю засохлі будівельні (фасадні, інтер’єрні) або спеціальні олійні фарби врятувати нічим не вийде.
І на закінчення теми “Чим розбавити олійні фарби”, кілька слів про популярні розчинники інших різновидів фарби:
- акрилові – спеціальні універсальні акрилові розчинники;
- водоемульсійні – вода або спеціальні склади;
- молоткові – толуол або о-ксилол;
- епоксидні – розчинник Р-4 (б/п);
- емалі, лаки, фарби на нітроцелюлозній основі – розчинники 647 (б/п) та Р-650;
- двокомпонентні епоксидні та поліуретанові – розчинники 646 (б/п) та 647 (б/п);
- нітроцелюлозні (НЦ), гліфталеві (ГФ) та меланіноамідні (МЛ) лакофарбові суміші – Р-646.
Для розведення лакофарбових матеріалів з алкідною основою підходять уайт-спірити, сольвент, очищений авіаційний гас, оліфи.